... Медитація з книги Бгакті Тіртги
Свамі «Жебрак-4.
Померти до приходу смерті» написана ним за кілька місяців до власної
смерті.
Чи
бачили ви коли-небудь ходячий труп? Він прагне бути чиїмось родичем, він вважає
себе жителем якогось континенту, країни, частиною якоїсь раси, він відносить
себе до якоїсь статі і вікової групи. У нього є світлини всіх членів його
сім'ї, а у них є його фотографії.
Вони
збираються на сімейні зустрічі, де всі члени сім'ї з усієї країни розповідають
один одному і обговорюють сімейні плітки. Вони говорять про те, хто помер і хто
народився в минулому році, хто одружився і хто розлучився. Кожен рік він гадає,
хто ж наступний покине своє тіло. Напевно, це буде він сам, адже він вже труп,
хоч і ходячий.
Він
вирушає на роботу рано вранці, а повертається пізно ввечері. Його дружина і
діти, здається, більше радіють його відходу, ніж приходу. Він ненавидить свою
роботу і розуміє, що його начальник і товариші по службі, ймовірно, терпіти
його не можуть, так само, як і він їх. Тим не менше, йому доводиться ходити на
роботу кожен день, але кожен рік він гадає, хто з його товаришів по службі
наступним покине своє тіло. Напевно, це буде він сам, адже він вже труп, хоч і
ходячий.
Він
відкладає гроші на страхування автомобіля, страхування будинку та страхування
життя. Деякі з його знайомих побували в автокатастрофі, природні катаклізми
зруйнували їх будинки, а у деяких родичі загинули в автокатастрофах або померли
від хвороб. У нього дуже гарна страховка, і він вважає себе готовим до
будь-якого нещастя, яке може трапитись з його майном, родичами або ним самим.
Однак він не любить сюрпризів і дивується, коли якесь із нещасть дійсно приходить
у гості. Він вже майже зрозумів, що турбуватися нема про що і ніщо не застане
його зненацька, тому що він вже труп, хоча і ходячий.
Іноді
він подумує, чи не змінити йому професію або чи не сісти знову за парту, щоб
отримати новий диплом. Він міркував над тим, що середній американець міняє машину
кожні три-чотири роки, будинок - кожні сім років, професію - приблизно чотири
рази за життя, а місце роботи - близько десяти разів за життя. Йому очевидно,
що все і вся постійно змінюється. Кожен рік він гадає, що ще зміниться в його
житті, адже він труп, хоча і ходячий.
По
неділях він ходить до церкви, в синагогу, мечеть чи храм, щоб зустріти там
здебільшого таких же людей, зайнятих тим же самим. Іноді він запитує себе,
наскільки вони насправді вірять і чи дійсно вони розуміють, що роблять. Пісні
та молитви співаються, Писання читаються проповідь вимовляється. Кожен місяць
або близько того трапляються похорони одного з членів громади. Часом він
побоюється йти в місця поклоніння, знаючи, що знову почує там імена тих, хто
недавно помер. Проте він знає також, що в церкві, синагозі, мечеті або храмі
одного разу оголосять і про його смерть, оскільки він труп, хоча і ходячий.
Раніше
він був дуже самотній, але потім зустрів свою дружину. Він думав, що вона
принесе йому повне задоволення і щастя. Він був упевнений, що з її приходом у
його житті відбудеться важлива і чудова зміна. Проблема, однак, полягає в тому,
що вона очікувала того ж самого від нього. Кожен з них чекав щастя і
задоволення від іншого. Зрештою обидва отримали розчарування і зрив, оскільки
жоден з них не збирався задовольняти потреби іншого. Кожен сподівався
задовольнити свої власні потреби за рахунок іншого
Ходячий
труп - це насправді кожен з нас, тому що, схоже, всі ми надто ототожнюємо себе
з тілесними визначеннями, такими як раса, національність, стать, політичні
погляди, сім'я, робота безпека, освіта, ритуали і романи. Ми часто бачимо в цих
визначеннях сенс життя, а все інше вважаємо вторинним. Занурившись у ці
визначення ми схильні забувати, що всі вони відносні і тимчасові. Прийде час, і
ми змінимося, інші теж зміняться, і обставини теж стануть іншими. Найголовніше,
смерть скоро прийде, навіть якщо людина живе довго, адже навіть 100 років - це
досить короткий відрізок часу. Смерть неминуча, вона чекає за рогом всіх і
кожного. Так що проживе людина один рік або сто років, вона все одно ходячий
труп, тому що смерть прийде дуже скоро. Смерть не тільки змінить все і вся, але
стане також останньою нагородою і останнім досвідом. Ми можемо думати, що наше
теперішнє існування, наші особливості та взаємини триватимуть невизначено довго
в тому вигляді, в якому вони знаходяться зараз, але дуже скоро вони опиняться у
минулому. Від смерті нас відділяють буквально миті. Якщо ви до цих пір не
помічали ходячих трупів, то лише тому, що не придивлялися до навколишніх. Гірше
того, ви не були чесні самі з собою, спостерігаючи себе. Так продовжуйте ж
ходити, досягати чогось, рватися до переваги, будувати відносини, розмірковувати,
бо скоро ви повністю усвідомите, що ви труп, хоча і ходячий.
Я
жебрак, який зрозумів, що він - ходячий труп
