Так холодно, коли один супроти ночі.
Так страшно, коли назад нема вже вороття.
І сльози, мов той дощ, залиють очі.
Життя твоє летить у небуття.

Так дивно, стало чути голос тиші.
Так одиноко у юрбі нерідних лиць.
Навколо лиш понуро ходять душі.
А в грудях, серце б`ється силоміць.

Я не можу більше так жити.
Я не можу більше ніяк.
Чому не можна просто любити?
Чому не можна просто так?

неділя, 18 грудня 2005 р. 23:28
(c) Jar Tur