Поїздка у санаторій «Карпати»

Ми їхали у плацкартному поїзді. [У вагоні] було шумно, а ще багато дітей грало в карти.

Увечері безкоштовно давали чай. Коли вимкнули світло, ніхто не хотів спати, а всі бісилися. Вночі до мене у купе зайшов якийсь дядько і заліз на третю койку.

І ось настала ця мить. Всі взяли в руки чемодани і почали виходити. На вокзалі нас чекав автобус.

Поки ми їхали, ніде не було видно квартир, а тільки будинки, а коли ми приїхали, нас зустріли з музикою у красивому будинку.

Братику 8 років!

Коли я прокинувся, ми з мамою почали вбирати в хаті, а Тарас пішов до Дениса гратися. Після того як я поскладав на поличках і на столі, я замітав хату.

Тільки був накритий стіл (близько 20 години), почали збиратися гості. Першим прийшов дядя Боря з жінкою та з сином Ігорем. Коли всі поїли ми не знали як [з ним] подружитися, але швидко знайшли спільну мову.

Підготовка до Тарасових іменин

Коли я прокинувся, мама вже не спала. Я вже довгенько лежав і думав, але встав і пішов дивитись телевізор. Через декілька хвилин прийшов Денис (Тарасовий друг). Ми дивилися фільм «Тільки найсильніші», а мама («мусь») збиралася на базар. Ми цілий день гралися разом з Тарасом і Денисом в «почтальйонів». Я і Тарас писали листи, Денис їх розносив.

Коли прийшла мусь, він пішов додому. Мусік принесла продукти та подарунок Тарасу на день народження – велику коробку складачок ( 400 штук ). І мені на мій день народження дві цікавих книжки.

Тарасові складачки і книжки мої, щоб не чекати мама дала зразу. Тарас довго не складав – не було сили. Мій брат неправильно склав деякі частини і ми думали, що це брак, але я все виправив. Складав до 12 годин ночі. Потім поїв і сів писати щоденник, а потім читав книжку.

Я був радий, що закінчив роботу і ждав, коли мама побачить складачки. А ще я був радий, що в мене є такі гарні книжки, з яких багато про що можна дізнатися.