Польоти уві сні

Мені часто сниться, що я літаю. Останнього разу я мчав над містом на мітлі немов Гаррі Поттер. Це було дуже реалістично і захопливо. Пам’ятаю відчуття вітру і захват від краси краєвиду міста, що стелиться. Пам’ятаю навіть технологію польоту, як треба відштовхнутися ногами від землі і як керувати. При цьому враження наче не мітла мене несе, а вона рухається моєю силою і є лише засобом передачі енергії. Частіше всього у снах я літаю без якихось додаткових засобів (без мітли) - просто відриваюся від землі і стрімко лечу, також за потреби можу зависати в повітрі.

Головний клопіт при польотах - обминати дроти ліній електропередач. :)

17.08.2012

Вагітні та День Незалежності

Вчора був день Незалежності, але я цього майже не помітив. Єдине, що далося взнаки - бачив дівчину з синьо-жовтою стрічкою на руці, по місту висять привітання від Януковича, а ввечері десь за сусідніми домами гримів салют.

Кілька хвилин тому ззаду мене пройшла вагітна жінка, друга вагітна в той же час пройшла спереду, а третя стояла збоку... 

Притча про три сита

Один чоловік прийшов до Сократа і запитав:
- А знаєш що мені сказав банщик про твоєго друга?
- Почекай, - зупинив його Сократ. - Просіємо спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.
- Три сита?
- Перш ніж щось говорити, потрібно тричі просіяти це. По-перше, через сито правди. Ти впевнений, що те, що ти скажеш, правда?
- Ні. Просто я чув ....
-Дуже добре. Значить, ти не знаєш, правда це чи ні. тоді просіємо
через друге сито - сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось
хороше?
- Нууу ... ні.
- Отже, - продовжував Сократ, - ти
збираєшся сказати про нього щось, в чому немає доброти, але навіть не впевнений, що це правда. Спробуємо третє сито - сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?
- Ні, в цьому немає тепер потреби.
- Отже, - підсумував Сократ, - ти бачиш, в тому, що ти хочеш сказати, немає ні доброти, ні користі, ні правди. Навіщо тоді говорити?

Як Елтон Джон зробив з українців бидло

 

Концерт, який мав би стати святом для народу, перетворився на знущання над людьми. Фонд дружини Віктора Пінчука - Олени Пінчук-Франчук-Кучми з метою власного піару на темі СНІДУ на радість киянам і гостям нашого міста привіз безкоштовного голубого лицаря. Виступ відбувався у фан-зоні Євро-2012, але готову сцену сер не вподобав і терміново довелося будувати нову.

На честь концерту було перекрито для автомобільного руху Хрещатик аж до Європейської площі і прилеглі вулиці (Інститутську, Михайлівську). Здавалося б це має забезпечити комфорт пішоходів, але у організаторів була зовсім інша мета.  Безпеку Елтону забезпечували аж три тисячі міліціянтів, навіщось звезених з різних областей України. На фан-зоні їм допомагали цивільні помічники одягнуті мов паркувальники у жовті світловідбиваючі накидки.

Непрофесійність організаторів  безпеки вражає.

Сторожі порядку перекрили майже всі виходи із переходу під Майданом чим зчинили жахливу тисняву. Потрапивши в підземку біля будинку Профспілок, вийти Ви могли лише на іншому кінці довжелезного переходу, за вулицею Городецького.

Щоб опинитися в умовній близькості до сцени, а точніше до паркану обладнаної зони для ВІПів, люди займали місця за 4-5 годин перед початком. Що це було за задоволення чекати кумира, стоячи під палаючим сонцем, в тісній компанії спітнілих, а часто і сп’янілих фанів, можна собі уявити.

Для комфорту людей було зроблено все. З великими труднощами пробираючись вузенькими проходами, що милостиво були залишені співробітниками Барсу, Ви нарешті знаходите єдиний доступний вхід до фан-зони. Він знаходився поряд з метро Хрещатик, по інший бік від Прорізної. Там люб’язні "паркувальники", порушуючи усяке законодавство, дуже ретельно обшукують усі Ваші речі на наявність... води і їжі. Все, що знаходять, примушують вжити на місці або викинути. Навколо валяється гора з недопитків і недоїдків. Пити і їсти шанувальнику  "безкоштовного" Елтона дозволяється тільки те, що він купить у організаторів по той бік паркану. За маленьку пляшечку води у Вас попросять від 15 гривень.

Нарешті Ви опиняєтеся в омріяній фан-зоні, де на відстані пів кілометра від сцени, стоячи плечем-до-плеча з іншими шанувальниками, зможете побачити великого Елтона Джона на власні очі… по телевізору і послухати його спів з риплячих колонок. Але спочатку Вас «розважать» наполегливою рекламою презервативів, які тут ще й роздаватимуть Ви звичайно, можете спробувати пробратися ближче до сцени, але густина натовпу, роздратованість людей і Ваша радість від свого перебування на цьому концерті зростатиме з кожним кроком у північно-східному напрямку (в бік Майдану).

Найбільше шкода було маленьких дівчат/жіночок, які не мали кремезних кавалєрів, спроможних посадити їх собі на плечі. Через свій зріст, за чужими головами і спинами, вони не бачили навіть того телевізора, який би міг створити їм ілюзію перебування на концерті.

Великі стрімкі потоки натовпу постійно снували в обох напрямках – до сцени і від сцени. Хтось тільки прийшов, комусь хотілося пробратися ближче, а іншим це набридло і вони намагалися звідси пити. Люди штовхалися, сварилися і виникали бійки, які не рознімала міліція бо в натовпі правоохоронців не було. Як говорилося вище, вони контролювали проходи і заважали населенню нормально пересуватися.

На фото видно, як загін Барсу прибув щоб розігнати людей, які хотіли пройти на Фан-зону з боку Прорізної. Але життя тривало, концерт продовжувався.

Кожен пристосовувався, як міг. Хоробрі і винахідливі молодики повилазили на вантажівки, а на сіті-лайтах повмощувалися підлітки.

Шанувальники гурту Queen після кожної пісні голосно просили Елтона завершувати, але він був невблаганний і співав, і співав. Потім зізнавався в коханні до України й українських людей і навіть українською мовою закликав побороти СНІД.

Цей концерт нагадував поїздку у маршрутці в годину-пік київським затором. Замість концерту вийшов цирк. Із українців в черговий раз вирішили зробити бидло. А в цей же час у незвичайній близькості до народу, але за парканом і під надійною охороною, музикою насолоджувалися наші вельможі. Депутати і міністри, мери, мільйонери і колишні президенти. Вони сиділи у зручних кріслах і на м’яких диванчиках, курили кубинські сигари, елегантно попивали дорогий алкоголь з кришталевих келихів. Сподіваюся Вас це не дивує. Для здивованих маю фото. Звертайтеся.

Ось так романтично Київ провів останній вечір червня. З приємного, мушу відзначити дві речі. Перше - порадували хорватські віолончелісти. Друге – здається, українці потихеньку втрачають толерантність до курців у громадських місцях. А решта… Треба робити висновки.

Нам кинули кістку, а поки ми її гризли над святковим Хрещатиком тихенько кружляв гелікоптер, шукаючи снайперів. Надійно охороняють безпеку народу. 

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/myroslawjartur/a69506

Ходячий труп

... Медитація з книги Бгакті Тіртги Свамі «Жебрак-4. Померти до приходу смерті» написана ним за кілька місяців до власної смерті.

Чи бачили ви коли-небудь ходячий труп? Він прагне бути чиїмось родичем, він вважає себе жителем якогось континенту, країни, частиною якоїсь раси, він відносить себе до якоїсь статі і вікової групи. У нього є світлини всіх членів його сім'ї, а у них є його фотографії.

Вони збираються на сімейні зустрічі, де всі члени сім'ї з усієї країни розповідають один одному і обговорюють сімейні плітки. Вони говорять про те, хто помер і хто народився в минулому році, хто одружився і хто розлучився. Кожен рік він гадає, хто ж наступний покине своє тіло. Напевно, це буде він сам, адже він вже труп, хоч і ходячий.

Він вирушає на роботу рано вранці, а повертається пізно ввечері. Його дружина і діти, здається, більше радіють його відходу, ніж приходу. Він ненавидить свою роботу і розуміє, що його начальник і товариші по службі, ймовірно, терпіти його не можуть, так само, як і він їх. Тим не менше, йому доводиться ходити на роботу кожен день, але кожен рік він гадає, хто з його товаришів по службі наступним покине своє тіло. Напевно, це буде він сам, адже він вже труп, хоч і ходячий.

Він відкладає гроші на страхування автомобіля, страхування будинку та страхування життя. Деякі з його знайомих побували в автокатастрофі, природні катаклізми зруйнували їх будинки, а у деяких родичі загинули в автокатастрофах або померли від хвороб. У нього дуже гарна страховка, і він вважає себе готовим до будь-якого нещастя, яке може трапитись з його майном, родичами або ним самим. Однак він не любить сюрпризів і дивується, коли якесь із нещасть дійсно приходить у гості. Він вже майже зрозумів, що турбуватися нема про що і ніщо не застане його зненацька, тому що він вже труп, хоча і ходячий.

Іноді він подумує, чи не змінити йому професію або чи не сісти знову за парту, щоб отримати новий диплом. Він міркував над тим, що середній американець міняє машину кожні три-чотири роки, будинок - кожні сім років, професію - приблизно чотири рази за життя, а місце роботи - близько десяти разів за життя. Йому очевидно, що все і вся постійно змінюється. Кожен рік він гадає, що ще зміниться в його житті, адже він труп, хоча і ходячий.

По неділях він ходить до церкви, в синагогу, мечеть чи храм, щоб зустріти там здебільшого таких же людей, зайнятих тим же самим. Іноді він запитує себе, наскільки вони насправді вірять і чи дійсно вони розуміють, що роблять. Пісні та молитви співаються, Писання читаються проповідь вимовляється. Кожен місяць або близько того трапляються похорони одного з членів громади. Часом він побоюється йти в місця поклоніння, знаючи, що знову почує там імена тих, хто недавно помер. Проте він знає також, що в церкві, синагозі, мечеті або храмі одного разу оголосять і про його смерть, оскільки він труп, хоча і ходячий.

Раніше він був дуже самотній, але потім зустрів свою дружину. Він думав, що вона принесе йому повне задоволення і щастя. Він був упевнений, що з її приходом у його житті відбудеться важлива і чудова зміна. Проблема, однак, полягає в тому, що вона очікувала того ж самого від нього. Кожен з них чекав щастя і задоволення від іншого. Зрештою обидва отримали розчарування і зрив, оскільки жоден з них не збирався задовольняти потреби іншого. Кожен сподівався задовольнити свої власні потреби за рахунок іншого

Ходячий труп - це насправді кожен з нас, тому що, схоже, всі ми надто ототожнюємо себе з тілесними визначеннями, такими як раса, національність, стать, політичні погляди, сім'я, робота безпека, освіта, ритуали і романи. Ми часто бачимо в цих визначеннях сенс життя, а все інше вважаємо вторинним. Занурившись у ці визначення ми схильні забувати, що всі вони відносні і тимчасові. Прийде час, і ми змінимося, інші теж зміняться, і обставини теж стануть іншими. Найголовніше, смерть скоро прийде, навіть якщо людина живе довго, адже навіть 100 років - це досить короткий відрізок часу. Смерть неминуча, вона чекає за рогом всіх і кожного. Так що проживе людина один рік або сто років, вона все одно ходячий труп, тому що смерть прийде дуже скоро. Смерть не тільки змінить все і вся, але стане також останньою нагородою і останнім досвідом. Ми можемо думати, що наше теперішнє існування, наші особливості та взаємини триватимуть невизначено довго в тому вигляді, в якому вони знаходяться зараз, але дуже скоро вони опиняться у минулому. Від смерті нас відділяють буквально миті. Якщо ви до цих пір не помічали ходячих трупів, то лише тому, що не придивлялися до навколишніх. Гірше того, ви не були чесні самі з собою, спостерігаючи себе. Так продовжуйте ж ходити, досягати чогось, рватися до переваги, будувати відносини, розмірковувати, бо скоро ви повністю усвідомите, що ви труп, хоча і ходячий.

Я жебрак, який зрозумів, що він - ходячий труп

Легенда - Віктор Цой

Серед зв'язок клубком в горлі тісніє крик,

Та настала пора, і тут вже кричи, не кричи.

Лиш потім хтось довго не зможе забуть,

Як, хитавшись, бійці об траву витирали мечі.

І як плескало крилами чорнеє плем'я ворон,

І тремтіла рука у того, хто лишився жить,

Як сміялося небо, а потім притяло язика.

І раптово у вічність враз перетворилася мить.

І горів захід сонця погребальним вогнем,

І зірки поглядали з хмар очима вовків.

Як, лежали навзнак, ті що відійшли в ніч,

І як покотом спали живі, не бачачи снів...

А "життя" - тільки слово, є лиш любов і є смерть...

Гей! А хто буде співати, якщо всі будуть спати?

Смерть варта того, щоби жити,

А любов варта того, щоб чекати...

переклад - © Мирослав Яртур

Релігієметр

Дякуємо за те, що пройшли цей тест. Ступінь відповідності вашого світогляду з основними релігійними та антирелігійними світоглядними концепціями, виражена у відсотках (жирним шрифтом виділено концепція або концепції, які найкраще гармоніюють з вашими переконаннями):
Іудаїзм: 70% Буддизм: 65% Агностицизм: 14% Атеїзм: 23% Християнство: 70% Сатанізм: 0% Іслам: 81% Язичництво: 64% Індуїзм: 100% 

• Ваші переконання найбільш відповідають поглядам індуїзму. Якщо ви не сповідуєте індуїзм, ми рекомендуємо вам досліджувати цю релігію, після чого, цілком ймовірно, ви приймете рішення стати індуїстом.

http://uath.org/religiometer/index.php